Нравится
Вверх страницы
Вниз страницы

Малыш

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Малыш » Особые детки могут.... » Детский церебральный паралич


Детский церебральный паралич

Сообщений 1 страница 20 из 32

1

Детский церебральный паралич - двигательные нарушения, развивающиеся в результате повреждения центральной нервной системы во время внутриутробного развития, родов или в первые несколько дней после них. Бывает, ДЦП у ребенка сочетается с нарушением слуха, зрения или речи, иногда сопровождается судорогами.

Детский церебральный паралич - это, прежде всего, двигательные нарушения, сопутствующие проблемы слуха, речи и т.д. вовсе не обязательны. К наследственным заболеваниям ДЦП тоже не относится. На первом месте среди причин появления ДЦП стоят дородовые травмы и неблагоприятные воздействия (гипоксия, токсикозы и др.), на втором - родовые травмы. 10% детей с этим заболеванием получают его в результате травм, перенесенных инфекций и т.д. уже после рождения. Увы, даже УЗИ и другие способы наблюдения не дают возможности предсказать, как будет развиваться процесс родов. У мамы может быть слабая родовая деятельность, иногда размеры ребенка не соответствуют родовым путям (узкий таз у мамы), иногда малыш имеет неправильное положение. В таких случаях врачи прибегают к различным приспособлениям, чтобы ребенок появился на свет. Применение щипцов и подобных средств вовсе не означает, что будет травма, поражение центральной нервной системы и прочие последствия. Если нервная система ребенка функционирует нормально, то по мере развития у малыша последовательно и поэтапно формируются определенные навыки.

В каждом возрастном периоде ребеночек учится что-то делать: держать головку, присаживаться, ползать, вставать. Если же центральная нервная система повреждена, нарушается формирование навыков, ребенок как бы останавливается на определенном этапе развития двигательных умений. Степени тяжести заболевания у детей и у взрослых различны. Для малышей принята такая классификация: 1-ая степень - если ребенок самостоятельно передвигается; 2-ая степень - если передвижения ребенку необходима посторонняя помощь или вспомогательные приспособления (костыли и др.); 3-ья степень - когда ребенок не может передвигаться.

Для детей старшего возраста и взрослых принято следующее определение: стойкое заболевание без ограничения обычной деятельности - это легкая степень; когда имеются небольшие затруднения в повседневной деятельности, требующие вспомогательных приспособлений или фиксации в неподвижном состоянии конечностей, - это средняя степень. Когда повседневная деятельность ограничена от умеренной до выраженной степени - это тяжелое состояние.

В каждой области нашей республики и в Минске работают реабилитационные центры, а при поликлиниках имеются отделения раннего вмешательства. До года не ставится диагноз "ДЦП", как правило, малыши с поврежденной нервной системой наблюдаются как пациенты с перинатальной энцефалопатией. Пока ребенок мал, неврологи и реабилитологи могут простимулировать его развитие, приобретение различных навыков, в том числе и двигательных. Однако если к годику малыша не получается вывести на нормальный уровень, ставится диагноз "детский церебральный паралич", это значит, что какие-то изменения у малыша уже закрепились и вылечить их не удастся. Со временем роль невролога в лечении ребенка с ДЦП несколько теряется, с ним больше работают ортопеды, реабилитологи, психологи, логопеды и другие специалисты. С возрастом лечение становится не таким активным, как в первые месяцы и годы жизни.

Повреждения ЦНС могут быть грубыми и обширными, и тогда интеллектуальное отставание в сочетании с ДЦП возможно. Но ДЦП вовсе не означает, что ребенок будет плохо развиваться в умственном плане. Увы, на долю малыша с ДЦП выпадает множество испытаний: возможны речевые, зрительные, психические нарушения, и со всеми ними ребенку предстоит жить и бороться. К тому же, при церебральном параличе встречаются разнообразные нарушения в работе опорно-двигательного аппарата, в некоторых мышцах конечностей постоянно повышен тонус. И все-таки прогрессивные врачи считают, что к ДЦП скорее стоит относиться как к образу жизни. Не последнюю роль в этом может сыграть программа реабилитации детей с церебральным параличом. Несмотря на общие методики и направления, подход к каждому маленькому пациенту должен быть индивидуальный, зависеть не только от степени тяжести заболевания и возраста ребенка, но и от его психического и психологического состояния, морального настроя.

К сожалению, сегодня ДЦП относится к неизлечимым заболеваниям, и если этот диагноз поставлен ребенку, значит, медицина не в состоянии справиться с болезнью. Это не значит, что ребенок не нуждается в лечении и реабилитации. Одна из задач реабилитационных мероприятий при детском церебральном параличе - социальная адаптация человечка. Если невозможно вылечить его полностью, надо создать ему условия, при которых он сможет полноценно общаться, работать и самореализовываться, несмотря на свои особенности. Реабилитация детей с ДЦП - это длительный и многокомпонентный процесс, требующий взаимодействия врачей, социальных педагогов, психологов, логопедов и, разумеется, семьи, в которой растет ребенок. Если малыш не уступает в умственном развитии своим сверстникам, но испытывает определенные затруднения с передвижением, необходимо предоставить ему те приспособления, которые эту задачу облегчат. Такое обеспечение ребенка ложиться и на медиков, и на социальных работников и государственные структуры, и на семью

0

2

Детский церебральный паралич

Тема этой статьи не совсем традиционна для изданий, адресованных будущим мамам. Но мы надеемся, что, владея базовой информацией о детском церебральном параличе, беременные женщины по-новому посмотрят на свое здоровье и, казалось бы, чрезмерные требования врачей, а уже родившие с большей настороженностью отнесутся к малозаметным признакам неблагополучия у ребенка и вовремя обратятся за помощью.

Термином "детский церебральный паралич" (ДЦП) врачи называют несколько вариантов повреждений центральной нервной системы, которые развиваются во время внутриутробной жизни плода, в процессе родов или в первые месяцы после рождения ребенка. Из-за недоразвитости различных зон головного мозга или из-за гибели в них нервных клеток в результате негативного влияния различных факторов, о которых мы скажем чуть ниже, нарушается нормальная работа головного мозга. В зависимости от места его повреждения заболевание может протекать по-разному. Чаще всего больной не может управлять мышцами и нормально двигаться, у детей эти нарушения сочетаются с задержкой речевого и психического развития, судорогами.

Эта беда может постичь мальчика или девочку из любого социального слоя. Число заболевших детей - примерно один-три на тысячу. У одних проявления ДЦП едва заметны, в то время как другие страдают очень тяжелой формой этого заболевания.

Причины

Существует около 50 факторов, действие которых может оказаться разрушительным для головного мозга плода и новорожденного. Все они так или иначе связаны с неблагополучным протеканием беременности и родов. Подчеркну, что большинство случаев ДЦП напрямую связано именно с родами. Однако нервная система заболевших детей, как правило, бывает подготовлена к такой грубой "поломке" еще в то время, когда ребенок находится в утробе матери. Анализируя каждый конкретный случай ДЦП, врачи обычно находят не одну, а несколько причин. Перечислим наиболее значимые: различные ситуации во время беременности, сопровождающиеся острым кислородным голоданием плода, которое ведет к гибели клеток его головного мозга (например, кровотечения при угрозе прерывания, эклампсия1);

* острая нехватка кислорода в родах (например, из-за обвития пуповины, преждевременной отслойки плаценты) или после рождения (если ребенок родился недоношенным на сроке менее 37 недель беременности и с весом менее 2000 граммов). Особую опасность представляют преждевременные роды путем кесарева сечения;
* внутриутробные инфекции - токсоплазмоз, цитомегаловирус, краснуха и другие;
* тяжелая гемолитическая болезнь новорожденных (развивается при иммунологической несовместимости крови матери и плода);
* тератогенные факторы, воздействующие на центральную нервную систему на ранних стадиях беременности (например, лекарственные средства, в частности гормональные контрацептивы, принимаемые женщиной по недоразумению в первые месяцы беременности, радиация и др.).
* в настоящее время специально проводимые исследования все больше подтверждают генетическую предрасположенность заболевших детей к развитию ДЦП.

Конечно, далеко не всякое осложнение беременности или родов приводит к таким тяжелым последствиям: природой предусмотрены механизмы, защищающие ребенка. Поэтому нет смысла настраивать себя на худшее, если ваша беременность протекает не так, как вам хотелось бы.

Анастасия А.:
Чрезмерная опека очень ограничивает ребенка. Порой спешишь куда-то и, скажем, завязываешь ему шнурки. А лучше ждать хоть 30 минут, но чтобы он это сделал сам. Пусть сейчас это целых полчаса - потом будет меньше. Он научится сам, а это для больного ребенка огромное достижение. Нельзя тратить время своего ребенка на "бабок" и других сомнительных целителей. Никто не в состоянии оживить погибшие клетки. Нужно работать, работать самим, вместе с настоящими специалистами, а не шарлатанами, которые под маской помощи думают только о своем кошельке. Не тратя время, нужно нарабатывать движения и стимулировать интеллект ребенка.

По материалам статьи с сайта "7 Я"

0

3

Можно ли предотвратить ДЦП?

На этот вопрос пока нет однозначного ответа. Можно сказать "нет", ведь далеко не всегда можно предотвратить, скажем, острую гипоксию плода в родах. Но можно сказать и "да". Для профилактики ДЦП у детей необходимы те элементарные, обязательные для всех мероприятия, о важности которых мы порой даже не задумываемся. Это планирование беременности, излечение от хронических инфекций, своевременная вакцинация против краснухи, регулярные посещения акушера-гинеколога, предельно бережное отношение к себе и к ребенку, исключение контактов с больными вирусными заболеваниями, контроль артериального давления и уровня антирезусных антител во время беременности, профилактика преждевременных родов.

Что могут сделать родители?

Распознать ДЦП на первом году жизни нелегко, поскольку его симптомы часто становятся очевидны позже. Однако своевременно поставить диагноз - значит вовремя начать лечение и значительно облегчить дальнейшую жизнь больного малыша.

Если ваша беременность протекала неблагополучно, если вы знаете, что ваш ребенок перенес осложнения во время родов или в первые дни жизни, очень важно регулярно показывать его педиатру и невропатологу. Если что-то настораживает вас и врачей, осмотры могут проводиться ежемесячно, чтобы создавалась цельная картина его развития. Часто бывает так, что именно родители, на глазах которых проходит жизнь малыша, подвигают участкового педиатра на более тщательное наблюдение.

Инна Д.:
Многие мамы детей с ДЦП, попав в такую беду, замыкаются в своей раковине, начинают комплексовать. А ведь нужно, наоборот, идти к людям. Я этого вначале не понимала. Пока моему сыну не исполнилось 2 года, я ни с кем из других мамочек не гуляла, все время была одна. А потом во мне что-то перегорело, отношение к себе и собственной жизни изменилось. Теперь я выхожу во двор, вокруг моего ребенка играют здоровые дети, которые поначалу несколько сторонились его. А теперь ему рады, с ним обходятся совершенно нормально, хотя он и отличается от них. А он видит других детей и хочет все делать так же, как и они, тянется за ними. Если же начинаешь стыдиться себя и своего ребенка - к тебе и окружающие будут относиться соответствующим образом. Нужно научиться с этим жить и быть счастливым.

Наташа Е.:
Я отношусь к своему ребенку так, как будто он здоров. Может, со стороны это и чудно кажется, но я стараюсь не зацикливаться на здоровье своего сына. Я пытаюсь проводить с ним столько времени, чтобы, с одной стороны, дать ему все от меня зависящее, а с другой стороны, чтобы не чувствовать себя оторванной от жизни. Мы много времени уделяем занятиям в различных центрах по реабилитации детей, в которых разные методики дополняют друг друга. В то же время, хоть мой сын и домашний, а не детсадовский ребенок, я нашла возможность два раза в неделю ходить на работу. Это нужно именно мне, ведь по характеру я непоседа. Я не представляю себя все время сидящей дома. И я сейчас по-своему счастлива. Другой жизни для себя я не представляю. Сложись все иначе - что ж, наша с сыном жизнь была бы другой, но как сложилось, так и сложилось. Мы часто шутим, что, когда в магазине выдавали детей, мне достался самый лучший...

Конечно же, родители самостоятельно не смогут поставить диагноз. Тем не менее напомним о некоторых симптомах, которые могут свидетельствовать о неполадках в работе центральной нервной системы ребенка:

* Существует определенная последовательность появления у грудных детей двигательных навыков. Так, например, к месяцу-полутора в положении лежа на животе ребенок должен устойчиво держать поднятой голову. Задержка в появлении двигательных навыков у ребенка и значительное отставание речевого развития являются серьезным поводом для беспокойства. Всем родителям можно порекомендовать вести дневник развития своего ребенка, в котором будут отмечаться главные достижения малыша (первая улыбка, держание головы, переворачивание, гуление, первый зуб и пр.).
* Есть группа безусловных рефлексов, которые проявляются у ребенка после рождения, а затем постепенно угасают. Их так и называют - рефлексы новорожденных. Например, ладонно-ротовой рефлекс (при надавливании на ладошки новорожденного тот открывает рот) или рефлекс автоматической ходьбы (малыша, опирающегося на ножки, немного наклоняют вперед, и он делает шаговые движения). Как правило, эти рефлексы исчезают в 1 -2 месяца. Если они остаются до 4-6 месяцев, то следует подумать о нарушении работы центральной нервной системы.
* Отсутствие интереса к игрушкам (обычно ребенок начинает тянуться к ним примерно с 4 месяцев).
* Глазодвигательные нарушения, например выраженное косоглазие.
* Ребенок на какое-то время замирает в какой-либо позе или совершает непроизвольные движения, кивки головой.
* Ребенок не проявляет интереса к контакту с матерью, как результат этого - ранний отказ от кормления грудью.

Обнаружив эти симптомы, обязательно сообщите о них врачу.

По материалам статьи с сайта "7 Я"

0

4

* Эхоэнцефалография - метод УЗ-диагностики, основанный на принципе эхолокации. Это исследование может проводиться с рождения. При целом ряде заболеваний ЦНС оно помогает выявить расширение желудочков головного мозга, несимметричность его полушарий.
* Нейросонография может проводиться, пока позволяет размер большого родничка. Этот метод УЗ-диагностики позволяет уточнить строение головного мозга и определить размер его желудочков.
* Электроэнцефалография (ЭЭГ) - метод исследования деятельности головного мозга, основанный на регистрации биоэлектрической активности отдельных зон, областей, долей мозга. В некоторых специализированных клиниках это исследование проводится с 6-7 месяцев жизни, а при необходимости и ранее. При ДЦП выявляется выраженная возрастная незрелость головного мозга и некоторые другие состояния.
* Компьютерная томография (КТ) и ядерно-магнитный резонанс (ЯМР) - самые информативные на сегодняшний день методы. КТ - метод лучевой диагностики, позволяющей получать серию поперечных изображений практически любой части тела человека. ЯМР - метод, основанный на резонансном поглощении радиоволн. Он позволяет получить двухмерные изображения исследуемого органа в любом сечении и преобразовывать их в объемные изображения. КТ и ЯМР показывают дефекты развития головного мозга, уточняя картину имеющихся нарушений.
* Электромиография - довольно распространенный метод, изучающий электрическую активность мышц. Следует признать, что он малоинформативен с точки зрения постановки диагноза ДЦП и проводится в более поздние периоды жизни ребенка.

По материалам статьи с сайта "7 Я"

0

5

Реабилитация детей с ДЦП

В обычном смысле слова детский церебральный паралич неизлечим, однако это не означает, что больному малышу нельзя помочь. Головной мозг ребенка первого года жизни имеет огромный потенциал для компенсации полученного повреждения, поэтому исключительно важно заподозрить или поставить диагноз именно в этот период его жизни. При благоприятных условиях функцию погибших клеток берут на себя клетки не пострадавших отделов головного мозга. Мозг ребенка чрезвычайно пластичен, поэтому необходимо пытаться стимулировать его восстановительные возможности. Даже дети с тяжелыми формами заболевания после настойчивой работы могут демонстрировать хорошие, а подчас и поразительные результаты.

Для полноценной реабилитации необходимо тесное сотрудничество врачей и родителей: родителям не достигнуть возможных результатов без знаний и опыта врачей, а их труд не будет эффективен без ежедневной кропотливой работы родителей, занятий с ребенком.

Как только поставлен диагноз, необходимо начинать лечебные и реабилитационные мероприятия. Существуют разные методы работы с больными ДЦП, причем медикаментозному лечению уделяется далеко не лидирующая роль. Максимальный эффект достижим лишь в том случае, если педиатр, невропатолог, ортопед, физиотерапевт, офтальмолог, педагог, психолог, логопед и другие специалисты действуют сообща.

Главная задача тех, кто работает с больным ребенком, - вырастить самостоятельного человека, способного нормально учиться и развиваться, помочь ему найти свое место в жизни, научить любить и быть любимым.

Основным направлением работы реабилитационного центра "Детство" Минздрава России являются медицинская, психолого-педагогическая и социальная реабилитация (так называемая кондуктивная терапия). Conductor в переводе с английского означает "проводник, инструктор", таким образом речь идет о воспитании, "сопровождающем" детей. В 50-х годах XX века венгерский врач Андреш Пете создал систему педагогической работы с детьми, больными ДЦП. Хотя эта система была не медицинской, а педагогической, она давала хорошие результаты. Наши специалисты преобразовали этот метод и дополнили его современными технологиями реабилитации (медикаментозным лечением в сочетании с различными видами гимнастик, компьютерными технологиями, бальнеотерапией2, физиотерапией и т.д.).

Светлана К.:
Родителям больного ребенка, конечно, трудно. Когда ты один со своим горем, это очень тяжело. Но вместе с теми, кто понимает твои трудности так же, как и свои, гораздо легче. Я "сдаю" ребенка на занятия, и мы с другими мамочками все это время общаемся, обсуждаем наших детей, их проблемы и удачи, и нам становится легче. Мы действительно помогаем друг другу. Главное, чтобы мамы таких детей дома не сидели, а ходили, спрашивали, добивались. Необходимо бороться вопреки всему и не терять веру.

Но, как говорилось выше, работать с ребенком должны не только врачи, но и родители. Чем они могут помочь больному ребенку? Очень многим. Помимо организации регулярного врачебного контроля и различных лечебных мероприятий, правильному проведению которых родители обучились у врача (массаж, гимнастика, бассейн и т.д.) в их силах создать вокруг малыша атмосферу любви, которая будет стимулировать его интеллектуальное и физическое развитие. Маленький ребенок особенно нуждается в тесном физическом контакте с мамой, его надо побольше носить на руках. Игрушки для малыша должны быть яркие, крупные, звучащие - способные действительно заинтересовать. На уровне глаз ребенка возле кровати следует повесить зеркало, с помощью которого он сможет изучать себя, следить за своими движениями. По возможности малыша, больного ДЦП, надо обучать тем навыкам, которыми овладевают здоровые дети: правильно держать ложку, пить из чашки, ходить без вашей поддержки. Чрезмерная опека, которая выражается в стремлении все сделать за ребенка, не только не нужна ребенку, но и наносит ему реальный вред. Больному малышу бывает очень трудно выполнять простейшие, на взгляд здорового человека, действия. Поэтому его нельзя ругать за просчеты и надо хвалить за каждое, пусть даже малейшее, достижение. Это лишь некоторые важные моменты, которые помогут стимулировать развитие ребенка.

Нина Гросс, руководитель научно-практического центра реабилитации детей-инвалидов:

У детей первого года жизни бывает очень трудно заподозрить детский церебральный паралич. Можно сказать, что сейчас в нашем распоряжении нет ни медицинских, ни педагогических тестов, выявляющих это состояние. Поэтому родителям, чей ребенок до 4 месяцев не научился держать голову, а в возрасте 7 месяцев - поворачиваться (иначе говоря, физическое развитие ребенка отстает), следует бить тревогу. Потребность в срочной помощи объясняется тем, что у детей, которые длительно находятся в лежачем положении, не развиваются координация движений, вестибулярный аппарат, так или иначе страдают все органы и системы, особенно нервная и костно-мышечная. Если ребенок все время лежит, не имея возможности нормально двигаться, то основное, что он видит, - это потолок. А ведь у детей в первые два года жизни восприятие окружающего мира формируется через ощущения. Малыш должен иметь возможность осматривать окружающие предметы, ощупывать их, обнюхивать, попробовать на зуб, наконец. При длительном лежании формируется неправильное представление о мире, тормозится развитие зрительной функции, речи, исчезает само желание двигаться, обездвиженность начинает восприниматься ребенком как само собой разумеющееся. А ведь если у ребенка нет мотивации что-то сделать, хорошего результата не получишь. Больной малыш лежит, а время, которое можно использовать для активной работы, безвозвратно уходит.

Между тем если вовремя начать заниматься, то ребенок сможет себя обслуживать, самостоятельно ходить, а возможно, станет по сути здоровым человеком. Правда, нужно оговориться, что это касается нетяжелых случаев ДЦП. Но ни один врач не может сказать наперед, как будет развиваться ребенок с ДЦП дальше. Ведь резервы нервной системы человека очень велики, и нужно постараться воспользоваться ими. Это заболевание не излечивается с помощью медикаментов. Движение - вот то лекарство, которое необходимо таким детям. Обучая ребенка правильным движениям с помощью длительных тренировок, прививая ему своего рода вкус к движению, можно добиться и "воспитания" двигательных центров его головного мозга. Получается, что не мозг управляет мышцами, а мышцы обучают мозг нормально работать. На это уйдут годы упорного непрерывного труда, но положительный результат того стоит.

Эволюционное развитие человека подразумевает вертикальное положение в пространстве. Мы разработали систему, которая помогает ребенку развивать двигательные навыки в вертикальном положении. Чтобы обездвиженные болезнью дети могли ощутить себя полноценными людьми, они получают возможность делать практически то же, что и дети здоровые. Это благотворно сказывается не только на физических возможностях ребенка, но и на его интеллектуальном, психическом развитии.

1 Эклампсия (от греч. ekiampsis - вспышка), тяжёлое состояние, форма позднего токсикоза беременных, обычно сопровождается судорогами, подъемом артериального давления, выраженным кислородным голоданием плода.
2 Бальнеотерапия - наружное лечение минеральными водами

По материалам статьи с сайта "7 Я"

0

6

Бытует мнение, что заниматься с ребенком лечебной гимнастикой и лечебной физкультурой можно только с трехлетнего возраста. Однако это утверждение ошибочно. На формирование основных двигательных навыков природой отпущен примерно год – от момента рождения до того времени, как малыш начнет ходить. Далее следует лишь процесс их совершенствования.

Детский церебральный паралич (ДЦП) – одно из тех заболеваний, которые часто приводят к тяжелой инвалидности. Термин ДЦП впервые был предложен З.Фрейдом в 1893 г., который назвал таким образом группу заболеваний мозга внутриутробного и родового происхождения. Классификация форм ДЦП З.Фрейда строилась на основе поражения двигательной сферы (конечностей) и включала монопарез, парапарер, гемипарез, тетрапарез, трипарез. Профессор К. А. Семенова вывела наиболее совершенную, всеохватывающую классификацию форм ДЦП с учетом развития не только двигательной, но и интеллектуальной, психоречевой и эмоциональной сфер:

1. Двойная спастическая гемиплегия (выражены все тонические рефлексы с ригидностью мышц).
2. Спастическая диплегия.
3. Гемипарез.
4. Гиперкинетическая форма с подформами: а) даойной атетоз, б) атетозный баллизм, в) хориоатетозная форма,
г) хореический гиперкинез.
5. Атонически-астатическая форма.

Форма ДЦП у ребенка определяется по наиболее ярко выраженной клинической картине заболевания, которую, как правило, дополняют сопутствующие синдромы.

Для определения статуса ребенка, невропатологи перинатальная знцефапопатия (ПЭП), формы ДЦП и методики лечения требуется наиболее ранняя диагностика заболевания. Детский невропатолог устанавливает диагноз, клиническую картину и форму заболевания, медикаментозное лечение, дает отвод от прививок, а также назначает массаж, ЛФК и другие средства.
Методика лечения детей с ДЦП и ПЭП сугубо индивидуальна и зависит от возраста, формы и степени тяжести заболевания. Она включает медикаментозное лечение, ЛЮК, массаж, игло- и рефлексотерапию, ортопедический режим, поэтапное гипсование, ФТО, бальнео- и хирургическое лечение, логопедические занятия.
Лечебный массаж и ЛФК в соответствии с назначением занимает основное место в лечении детей, больных ДЦП и ПЭП которые соматически слабые, быстро утомляются и плохо восстанавливаются. По мере роста детского организма и прибавления в весе наблюдается общее отставание в физическом развитии из-за специфического тонуса, гиподинамии, растягивания нервно-мышечного и связочного аппарата. Поэтому при работе с детьми необходимо учитывать возраст, степень тяжести и форму ДЦП, скрытые потенциальные возможности, соблюдая дидакгические принципы доступности, систематичности, от простого к сложному, от известного к неизвестному.

У детей с ПЭП и ДЦП в результате поражения тех или иных структур проводящих путей головного мозга после трехмесячного возраста еще сохраняются некоторые врожденные рефлексы, нарушается антигравитационный механизм функционирования вестибулярного аппарата (при его наличии), что является препятствием для развития условных цепных установочных рефлексов. Видоизменяется не только мышечный тонус, но и тонус сосудов и кишечника, затрудняется циркуляция крови, кровообращение и питание головного мозга и его созревание. Патологические тонусы бывают трех типов: гипертонус, гипотонус, дистонический тонус, то есть то повышенный, то пониженный (переменный). При гипертонусе отмечается порочная заинтересованность сгибателей, приводящих и пронирующих групп мышц. В результате со временем образуется “круглая спина”, отсутствует поясничный лордоз, ограничивается подвижность в тазобедренных суставах, затрудняется разведение ног (что приводит к выведению головок бедра из вертлужной впадины - подозрение на дисплазию), полностью не разгибаются ноги в коленных суставах, стопы зквинусны (не исключены тугоподвижность и контрактуры в суставах). При гипотонусе (мозжечковая симптоматика) ослаблены вестибулярные реакции и сухожильные рефлексы, наблюдается тенденция к формированию вальгусных стоп. При дистонии дети, как правило, скованы, их шейно-плечевой отдел блокирован.

Всем без исключения детям полезны занятия лечебной гимнастикой и массаж, так как у них нет двигательного опыта. Больным ПЭП и ДЦП они жизненно необходимы.
Лечебная гимнастика (ЛГ) и массаж нормализуют биохимические процессы в нервно мышечном аппарате, подвижность в крупных суставах, мышечный тонус и создают условия и возможность для формирования цепных рефлексов на фоне подавления врожденных. При выборе пражнений и составлении комплекса ЛГ необходимо учитывать специфику мышечного тонуса ребенка, степень (тяжесть) поражения, скрытые потенциальные возможности и выбирать биомеханически оправданные и доступные исходные положения и эффективные приемы для расслабления мышц. С особой осторожностью необходимо относиться и детям с гидроцефалией, микроцефалией, гипертензионным синдромом и эписиндромом. Лечение двигательных расстройств при ДЦП проводится комплексно с помощью лечебных средств, лекарств, ЛФК, массажа, ортопедического режима, логопедических занятий.

В настоящее время возможно использование около 25 методик ЛФК – Бобата, Линдемана, Фрелиха, Войта, Кэбота, Фелпса, Семеновой К. А., Бортфельд С.А. и др.
Как показала практика, наиболее эффективными являются классический лечебный массаж; сегментарный; массаж воротниковой зоны для улучшения дыхания; круговой трофический, точечный массаж; массаж по системе Монакова; седативный и тонизирующий массаж.

По материалам сайта http://doktor.5w.ru/

0

7

Особенности развития личности и эмоционально-волевой сферы у детей с ДЦП

Каждый родитель, столкнувшийся с тяжелой болезнью своего ребенка, стремится получить максимум информации, имеющей хоть какое-то отношение к проблеме. Знания помогают семье реально взглянуть на болезнь и способы ее лечения, дают необходимые силы для борьбы с недугом, позволяют следить за последними тенденциями в области медицины. Но, порой, в погоне за аннотациями к лекарствам нового поколения и поиском очередного специалиста, мы упускаем из вида личность самого малыша. А ведь попытка взглянуть на болезнь "изнутри" - глазами больного ребенка - и есть лучший способ ее понять.

Особенности личности

Особенности формирования личности и эмоционально-волевой сферы у детей с диагнозом ДЦП могут быть обусловлены двумя факторами:

* биологическими особенностями, связанными с характером заболевания;
* социальными условиями - воздействием на ребенка семьи и педагогов.

Другими словами, на развитие и формирование личности ребенка, с одной стороны, существенное влияние оказывает его исключительное положение, связанное с ограничением движения и речи; с другой стороны - отношение семьи к болезни ребенка, окружающая его атмосфера. Поэтому всегда нужно помнить о том, что личностные особенности детей, страдающих ДЦП, - результат тесного взаимодействия этих двух факторов. Следует заметить, что родители, при желании, могут смягчить фактор социального воздействия.

Особенности личности ребенка с аномалиями в развитии, в том числе ДЦП, связана, в первую очередь, с условиями ее формирования, которые значительно отличаются от условий развития нормального ребенка.

Для большинства детей с ДЦП характерна задержка психического развития по типу так называемого психического инфантилизма. Под психическим инфантилизмом понимается незрелость эмоционально-волевой сферы личности ребенка. Это объясняется замедленным формированием высших структур мозга (лобные отделы головного мозга), связанных с волевой деятельностью. Интеллект ребенка может соответствовать возрастным нормам, при этом эмоциональная сфера остается несформированной.

При психическом инфантилизме отмечаются следующие особенности поведения: в своих действиях дети руководствуются в первую очередь эмоцией удовольствия, они эгоцентричны, не способны продуктивно работать в коллективе, соотносить свои желания с интересами окружающих, во всем их поведении присутствует элемент "детскости". Признаки незрелости эмоционально-волевой сферы могут сохраняться и в старшем школьном возрасте. Они будут проявляться в повышенном интересе к игровой деятельности, высокой внушаемости, неспособности к волевому усилию над собой. Такое поведение часто сопровождается эмоциональной нестабильностью, двигательной расторможенностью, быстрой утомляемостью.

Несмотря на перечисленные особенности поведения, эмоционально-волевые нарушения могут проявлять себя по-разному.

В одном случае это будет повышенная возбудимость. Дети этого типа беспокойны, суетливы, раздражительны, склонны к проявлению немотивированной агрессии. Для них характерны резкие перепады настроения: они то чрезмерно веселы, то вдруг начинают капризничать, кажутся усталыми и раздражительными.

Другую категорию, напротив, отличает пассивность, безынициативность, излишняя застенчивость. Любая ситуация выбора ставит их в тупик. Их действиям свойственна вялость, медлительность. Такие дети с большим трудом адаптируются к новым условиям, тяжело идут на контакт с незнакомыми людьми. Им свойственны различного рода страхи (высоты, темноты и т.д.). Эти особенности личности и поведения гораздо чаще встречаются у детей, больных ДЦП.

Но есть ряд качеств, характерных для обоих типов развития. В частности, у детей, страдающих нарушениями опорно-двигательного аппарата, часто можно наблюдать расстройства сна. Их мучают ночные кошмары, они тревожно спят, с трудом засыпают.

Многие дети отличаются повышенной впечатлительностью. Отчасти, это можно объяснить эффектом компенсации: двигательная активность ребенка ограничена, и на фоне этого органы чувств, напротив, получают высокое развитие. Благодаря этому они чутко относятся к поведению окружающих и способны уловить даже незначительные изменения в их настроении. Однако эта впечатлительность зачастую носит болезненный характер; вполне нейтральные ситуации, невинные высказывания способны вызывать у них негативную реакцию.

Повышенная утомляемость - еще одна отличительная особенность, характерная практически для всех детей с ДЦП. В процессе коррекционной и учебной работы, даже при условии высокого интереса к заданию, ребенок быстро устает, становится плаксивым, раздражительным, отказывается от работы. Некоторые дети в результате утомления становятся беспокойны: темп речи ускоряется, при этом она становится менее разборчивой; наблюдается усиление гиперкинезов; проявляется агрессивное поведение - ребенок может разбрасывать находящиеся поблизости предметы, игрушки.

Еще одна область, в которой родители могут столкнуться с серьезными проблемами - это волевая активность ребенка. Любая деятельность, требующая собранности, организованности и целенаправленности, вызывает у него затруднения. Как уже отмечалось ранее, психический инфантилизм, свойственный большинству детей с ДЦП, накладывает существенный отпечаток на поведение ребенка. Например, если предложенное задание потеряло для него свою привлекательность, ему очень сложно сделать над собой усилие и закончить начатую работу.

0

8

Факторы, оказывающие влияние на волю ребенка

Факторы, оказывающие влияние на волю ребенка можно разделить на:

* внешние, к которым относятся условия и характер заболевания, отношение окружающих к больному ребенку;
* и внутренние, такие, как отношение ребенка к самому себе и к собственной болезни.

Слабость воли у большинства детей, страдающих ДЦП, напрямую связана с особенностями воспитания. Очень часто в семье с больным ребенком можно наблюдать такую картину: внимание близких сосредоточено исключительно на его болезни, родители проявляют беспокойство по каждому поводу, ограничивают самостоятельность ребенка, опасаясь, что он может пораниться или упасть, оказаться неловким. В такой ситуации сам ребенок неизбежно будет чрезмерно беспокоен и тревожен. Даже грудные малыши тонко чувствуют настроение близких и атмосферу окружающего их пространства, которые в полной мере передаются и им. Эта аксиома верна для всех детей - и больных, и здоровых. Что же говорить о детях, страдающих нарушениями опорно-двигательного аппарата, которых отличает повышенная впечатлительность и острота чувств?

Или еще одна картина: несчастная мать, которая, заботясь о ребенке, забывает о своей собственной жизни и становится заложницей болезни. Она выглядит уставшей и несчастной. Но любому ребенку нужна счастливая мать, способная отдавать любовь и тепло, а не свое здоровье и нервы. У больного малыша такая потребность в тысячу раз выше.

Все это приводит к тому, что ребенок растет безынициативным, неуверенным в своих силах и возможностях, робким. Он смиряется со своей болезнью и не стремится к самостоятельности. Он заранее рассчитывает на то, что окружающие все сделают вместо него. Со временем ребенок привыкает к такому положению вещей, находит его удобным. А отсюда и появляется ярко выраженный эгоцентризм, стремление манипулировать людьми.

Важность воспитательной позиции родителей по отношению к детям с ДЦП подтверждает и тот факт, что встречающиеся среди них ребята с высоким уровнем волевого развития являются выходцами из благополучных в смысле психологического климата семей. В таких семьях родители не зациклены на болезни ребенка. Они стимулируют и поощряют его самостоятельность в пределах допустимого. Они стараются сформировать у ребенка адекватную самооценку. Их отношение можно выразить формулой: "Если ты не похож на других, это не значит, что ты хуже".

Нельзя упускать из виду и отношение к болезни самого ребенка. Очевидно, что и на него существенным образом влияет обстановка в семье. Исследования показали, что осознание дефекта у детей с ДЦП проявляется к 7-8 годам и связано с их переживаниями по поводу недоброжелательного отношения к ним со стороны окружающих и нехваткой общения. На сложившуюся ситуацию дети могут реагировать по-разному:

1. ребенок замыкается в себе, становится чрезмерно робким, ранимым, стремится к уединению;
2. ребенок становится агрессивным, легко идет на конфликт.

Нелегкая задача по формированию у ребенка отношения к собственному физическому дефекту опять же ложится на плечи родителей. Очевидно, что этот непростой период развития требует от них особенного терпения и понимания. Нельзя пренебрегать и помощью специалистов. К примеру, переживания ребенка по поводу своей внешности вполне реально преодолеть благодаря хорошо поставленной психологической работе с ним.

Таким образом, особенности развития личности и эмоционально-волевой сферы ребенка с ДЦП во многом зависят не только от специфики заболевания, но в первую очередь от отношения к ребенку родителей и близких. А потому не стоит считать, что причина всех неудач и сложностей воспитания - недуг малыша. Поверьте, в ваших руках достаточно возможностей для того, чтобы сделать из своего малыша полноценную личность и просто счастливого человека.

Практические рекомендации

* Если у вашего ребенка наблюдаются нарушения сна, постарайтесь подкорректировать его режим дня. Необходимо создать для него спокойную обстановку, отказаться от чрезмерно активных, шумных игр перед сном. По мере возможностей, сократите действие внешних раздражителей на его органы чувств. Откажитесь от прослушивания музыки, либо пусть это будут мягкие ненавязчивые инструментальные композиции. (Песни с текстами на знакомом ребенку языке будут являться дополнительной нагрузкой для восприятия, а, следовательно, еще одним раздражителем, мешающим ребенку расслабиться и погрузиться в сон.) Ограничьте просмотр телевизора.
* Чтобы у ребенка сформировалась адекватная оценка к себе и к миру, родителям и близким, необходимо отказаться от излишней опеки по отношению к нему. От того, как воспринимает ребенка семья - как инвалида, не способного добиться в жизни успеха, либо как человека, пусть в чем-то не похожего на окружающих, но занимающего активную жизненную позицию - и будет зависеть сила волевых качеств ребенка.
* Если в процессе занятий с ребенком вы заметили, что он утомлен - стал раздражителен, агрессивен, или, напротив, излишне замкнут - не стоит пытаться продолжить работу. Для того, чтобы работа с ребенком оказалась плодотворной, он сам в первую очередь должен быть заинтересован в ней. Лучше сделайте перерыв, предложите ему во что-нибудь поиграть, или же просто оставьте его одного ненадолго. Вполне вероятно, что через какое-то время малыш восстановит энергию, и вы сможете продолжить занятия с новыми силами.

Статья с сайта "7 Я"

0

9

Дитячий церебральний параліч

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) є збірним терміном для групи захворювань, які проявляються в першу чергу порушеннями рухів, рівноваги та положення тіла. Церебральний параліч спричиняється порушенням розвитку мозку або пошкодженням однієї чи декількох його частин, які контролюють м’язовий тонус та моторну активність (рухи). Перші прояви ураження нервової системи можуть бути очевидними вже після народження, а ознаки формування ДЦП можуть виявлятися ще в грудному віці. Діти з церебральними паралічами переважно відстають у своєму моторному розвитку і пізніше досягають таких віх моторного розвитку як перевертання, сидіння, повзання та хода.

Спільним для всіх пацієнтів з церебральними паралічами є складнощі контролю над свідомими рухами та координування роботи м’язів. Через це навіть простий рух є складним до виконання при ДЦП
• Церебральні паралічі можуть проявлятися підвищенням м’язового тонусу (гіпертонією або спастикою) або його пониженням (гіпотонією м’язів), неконтрольованими мимовільними рухами (гіперкінезами), порушеннями рівноваги, координації, утриманням положення тіла, що затрудняє оволодіння мовою розвиток ковтання, ходи, та багатьох інших функцій,
• Часто моторні порушення супроводжуються затримкою розумового розвитку, судомами, порушенням дихання, порушенням травлення та контролю за сечовиділенням і випорожненням кишечника, труднощами при прийомі їжі, частим карієсом, деформаціями скелету, проблеми зі слухом та зором, також в подальшому формують розлади поведінки та труднощі в навчанні
• Вираженість цих порушень коливається в широких межах від дуже незначних, майже непомітних проявів до виражених грубих порушень функції
• Хоча вираженість вищезгаданих проблем може збільшуватися або зменшуватися протягом часу, але загалом вважається що це захворювання не прогресує і стан хворих не погіршується

Виділяють наступні типи церебральних паралічів
• Спастичні (пірамідні) форми: Підвищення м’язового тонусу є визначальним симптомом цього типу. М’язи є напруженими, тугими (спастичними), а рухи є незграбними або неможливими
• В залежності від того, яка частини тіла поражається спастичні форми ДЦП поділяються на: диплегію (обидві ноги), геміплегія (одна сторона тіла) або тетраплегія (все тіло). Спастичні форми є найпоширенішими і на них припадає біля 70-80 % випадків.
• Дискінетична (екстрапірамідна) форма проявляється порушенням координації рухів. Виділяється два основних її підтипи

Атетоїдна (гіперкінитична) форма проявляється повільними або швидкими неконтрольованими рухами, які можу проявлятися у будь - якій частині тіла. включаючи обличчя, рот та язик. Приблизно 10-20 % випадків ДЦП відносяться до цього типу

Атактична форма характеризується порушенням рівноваги та координації. Якщо такий хворий може ходити, то хода є невпевнена і хитка. Пацієнті з цією формою мають проблеми із виконанням швидких рухів та рухами, які вимагають тонкого контролю, як наприклад письмо. Така форма складає 5-10 % випадків ДЦП.

• Змішані форми є комбінацією різних форм церебральних паралічів. Поширеним є поєднання спастичних форм з атетоїдними або атактичними.

Багато осіб з церебральними паралічами мають нормальний, або вище середнього рівень інтелекту. Їхня здатність проявити свої інтелектуальні здатності може бути обмеженою через складності в спілкуванні. Всі діти з церебральними паралічами, незалежно від рівня інтелектуального розвитку здатні суттєво розвивати свої можливості при відповідному лікуванні, фізичній реабілітації та логопедичній корекції.

Незважаючи на досягнення сучасної медицини, церебральні паралічі залишаються важливою проблемою. Кількість людей з ДЦП збільшується у всьому світі. Можливо це відбувається за рахунок того, що більше недоношених дітей виживає. Зараз на тисячу населення в середньому нараховується 2-3 дітей з дитячим церебральним паралічем. Церебральний параліч однаково часто спостерігається в осіб обох статей та різних етнічних та соціо - економічних групах.

Матеріал підготовлено на основі інформації зі сторінки eMedicineHealth одного з найбільших світових джерел медичної інформації для пацієнтів http://www.emedicinehealth.com/articles/32062-1.asp

0

10

Причини дитячого церебрального паралічу ДЦП

Дитячий церебральний параліч ДЦП спричиняється пошкодженням певних зон мозку, що розвивається.
Це пошкодження може відбутися на ранніх стадіях вагітності, коли мозок тільки починає формуватися, в процесі пологів, коли дитина проходить через родові шляхи або після народження в перші роки свого життя.
В багатьох випадках точну причину пошкодження мозку при ДЦП не вдається дізнатися. Донедавна вважалося що проблеми під час пологів, переважно киснева недостатність, є однією з основних причин розвитку церебральних паралічів.
• Тепер відомо, що менше ніж 10% випадків ДЦП спричинені факторами, які діють під час пологів (перинатально)
• Вважається що принаймні 70-80% випадків ДЦП починається ще до народження дитини (пренатально)
• Інколи захворювання починається після народження (постнатально)
• Велика ймовірність того, що багато випадків ДЦП є результатом поєднання пренатальних, перинатальнх та постнатальних факторів.

Фактори ризику ДЦП включають:

• Інфекційні захворювання, судомні стани, патологію щитовидної залози, шкідливі звички та інші медичні проблеми матері
• Вродженні дефекти, особливо вади головного та спинного мозку, голови, лиця, легенів та порушення обміну речовин
• Несумісність за резус фактором, за групою крові між матір’ю та плодом, яка може спричинити пошкодження мозку у плода. (На щастя, зараз цей стан майже завжди вчасно діагностується і лікується у жінок, які отримують належну дородову медичну допомогу)
• Певні спадкові та генетичні фактори
• Ускладнення під час пологів
• Передчасні пологи
• Низька маса при народженні (особливо при вазі дитини менше кілограму при народженні)
• Виражена жовтяниця після народження
• Множинні плоди (двійня, трійня)
• Недостатність постачання кисню (гіпоксія) мозку в період вагітності, під час або після народження дитини
• Пошкодження мозку в ранньому віці (напр., менінгіт) травма мозку, гіпоксія або мозкова кровотеча.

0

11

Симптоми дитячого церебрального паралічу

Симптоми дитячого церебрального паралічу.
• Затримка досягнення таких віх розвитку як контроль голови, перевертання, досягання предметів рукою, сидіння без підтримки, повзання чи хода.
• Утримання „дитячих” чи „примітивних” рефлексів, які нормально зникають через 3-6 місяців після народження
• Переважне використання однієї руки (праворукості або ліворукості) до віку 18 місяців. Це вказує на слабкість чи патологічний м’язовий тонус однієї сторони, і може бути одним з ранніх ознак ДЦП

Клінічні прояви та проблеми, пов’язані з ДЦП можуть коливатися від дуже незначних до дуже виражених. Важкість проявів пов’язана з масивністю пошкодження мозку. Ці прояви можуть бути дуже незначними, помітними лише для професіоналів медиків, або можуть бути ясними і очевидними для батьків та інших оточуючих людей.
• Патологічний м’язовий тонус. М’язи можуть бути дуже тугими (спастичними) або надмірно розслабленими (гіпотонічними). Через підвищення тонусу кінцівки можуть знаходитися у незвичному та невигідному положенні. Наприклад, спастичні м’язи ніг можуть спричинити до перехрещення ніг, яке нагадує ножиці
• Патологічні рухи: Рухи можуть бути незвично різкими, раптовими або повільними та хробакоподібними. Вони можуть бути неконтрольованими або безцільними
• Скелетні деформації: Хворі на дитячий церебральний параліч часто мають вкорочення кінцівки на ураженій стороні. Якщо це не скоригувати хірургічним чином або за допомогою певного пристрою, це може спричинити до перекосу тазу та формування сколіозу (викривлення хребта)
• Контрактури суглобів: В пацієнтів з дитячим церебральним паралічем часто рухи в суглобах стають тугими, з обмеженою амплітудою рухів. Це спричиняється нерівномірним тиском (зусиллям) на суглоб різних м’язових груп за рахунок зміни їх тонусу та сили
• Затримка розумового розвитку: Деякі, хоча далеко не всі діти з ДЦП мають затримку розумового розвитку. Переважно, чим вираженіша розумова затримка, тим вищий загальний рівень інвалідності дитини
• Судоми: Коло третини дітей з ДЦП мають судоми. Судоми можуть початися в ранньому віці або через роки після пошкодження мозку, яке спричинило церебральний параліч. Фізичні прояви судом можуть бути частково замаскованими патологічними мимовільними рухами особи з ДЦП
• Проблеми з мовою: Мова частково залежить від рухів язика, губ та горла. Деякі особи з церебральними паралічами не можуть нормально керувати цими м’язами і таким чином не можуть нормально розмовляти
• Проблеми з ковтанням: Ковтання є дуже складною функцією, яка вимагає точної взаємодії багатьох груп м’язів. Пацієнти з ДЦП, які не можуть достатньо контролювати роботу цих м’язів будуть мати проблеми зі смоктанням, питтям, з прийомом їжі та контролем виділення слини. У них часто розвивається слинотеча. Це може супроводжуватися ризиком аспірації - вдихання в легені їжі або рідини через рот або ніс. Це може спричинити розвиток інфекції або навіть удушшя дитини
• Втрата слуху: Часткова втрата слуху не є рідкісною при церебральних паралічах. Дитина може не відгукуватися на звуки або мати затримку розвитку мови.
• Порушення зору: Три чверті людей з церебральними паралічами мають косоокість(страбізм), тобто відхилення назовні або всередину одного ока. Це спричинено слабкістю м’язів, які контролюють рухи очей. Ці люди часто є близорукими. Якщо косоокість своєчасно не коригувати, вона з часом може спричинити серйозні проблеми зору.
• Проблеми з зубами: Люди з церебральними паралічами частіше мають карієс. Це викликано вродженими вадами зубної емалі, а також труднощами з чищенням зубів.
• Проблеми з контролем випорожнення та сечовипускання. Вони спричинені недостатністю контролю над роботою відповідних груп м’язів.

Коли звертатися за медичною допомогою

Якщо Ваша дитина народилася недоношеною, з низькою масою тіла, або перенесла певні ускладнення під час вагітності чи пологів за нею необхідно уважно стежити батькам та лікарям для виявлення ознак формування церебральних паралічів.
Будь який з нижче вказаних симптомів є достатнім приводом щоб звернутися до вашого лікаря
• Ваша дитина має судоми
• Рухи вашої дитини виглядають незвичайно незграбними, ривкоподібними, некоординованими, або повільними та хробакоподібними
• М’язи Вашої дитини виглядають надмірно напруженими, або, навпаки розслабленими і м’якими
• Ваша дитина не кліпає очима у відповідь на голосний звук у віці одного місяця
• Ваша дитина не повертає свою голову у напрямку звуку у віці 4 місяців
• Ваша дитина не сягає рукою за іграшкою у віці 4 місяців
• Ваша дитина не сидить без підтримки у віці 7 місяців
• Ваша дитина не говорить слів у віці 12 місяців
• Ваша дитина має явну право- чи ліворукість у віці до 12 років
• Ваша дитина має косину (страбізм – одне око спрямоване всередину, чи назовні)
• Ваша дитина не ходить, або ходить з тугою чи ненормальною походкою, як наприклад хода на пальцях
Це є лише деякі з найбільш очевидних симптомів які можуть вказувати на розвиток дитячого церебрального паралічу. Вам необхідно проконсультуватися з лікарем стосовно всіх проблем, які можуть бути спричинених недостатнім контролем над роботою м’язів та над рухами.

0

12

Обстеження та тести

Якщо ваша дитина має симптоми, які можуть вказувати на церебральний параліч, їй необхідно провести детальне обстеження.

Немає медичних досліджень, які могли би підтвердити діагноз церебрального паралічу. Діагноз виставляється на основі різносторонньої інформації отриманої вашим лікарем або іншими консультантами Ця інформація включає детальне розпитування батьків звертаючи увагу на всі важливі моменти історії життя батька та матері та їх родини. Особлива увага звертається на перебіг вагітності і пологів та стан здоров’я матері в цей час
Вам необхідно буде детально розповісти про всі медичні проблеми вашої дитини та описати її моторний та психічній розвиток
Вам будуть задані також інші запитання. Дуже важливо повністю і відверто відповісти на всі запитання, тому що ваші відповіді можуть допомогти встановити правильний діагноз

Лабораторні дослідження: Різні дослідження крові та сечі можуть бути призначені, якщо лікар запідозрює що порушення у дитини можуть бути спричинені різними хімічними, гормональними чи метаболічними факторами. Для виключення генетичних синдромів може бути проведений аналіз хромосом включаючи каріотидний аналіз та специфічні дослідження ДНК.

Візуалізаційні дослідження дають інформацію про структури які знаходяться всередині тіла людини. При вивченні головного та спинного мозку ці дослідженні часто називаються нейровізуалізацією. Проведення цих тестів не завжди є необхідним, але в багатьох випадках вони можуть допомогти визначити причину ДЦП та обширність ураження мозку. Їх необхідно проводити якомога раніше, щоб при потребі негайно розпочати відповідне лікування.

Ультразвукове дослідження мозку. Застосовуються нешкідливі звукові хвилі для визначення певних структурних та анатомічних порушень мозку. Наприклад ультразвукове дослідження може показати геморагію (крововилив) в мозок або пошкодження спричинене недостатністю постачання кисню до мозку. Ультразвукове дослідження часто застосовується у новонароджених, які не можуть переносити жорсткіші дослідження, такі як комп’ютерна томографія або магнітно - резонансна томографія

Комп’ютерна томографія мозку. Це дослідження подібне до рентгенологічного, але показує більше деталей і дає краще трьохмірне уявлення про структуру мозку. Воно дає можливість виявити аномалії розвитку, крововиливи та певні інші порушення в дітей значно чіткіше, ніж ультразвукове дослідження.

МРТ - магнітно - резонансна томографія мозку (стара назва ЯМР ядерно магнітний резонанс). Цей тест має суттєві переваги, так як він дає можливість точніше, ніж інші методи, оцінити структури мозку та їх порушення. Дітям, які не можуть спокійно лежати принаймні 45 хвилин, при проведенні тесту застосовуються заспокійливі засоби.

МРТ спинного мозку. Це дослідження може проводитися дітям з вираженим порушенням м’язового тонусу в ногах або погіршенням контролю за функціями тазових органів, що може вказувати на можливу патологію спинного мозку. Ці порушення можуть бути спричинені або дитячим церебральним паралічем, або іншим захворюванням.

Інші дослідження.
За певних умов ваш лікуючий лікар може також призначити інші тести та дослідження

Електроенцефалографія (ЕЕГ) є важливим тестом для діагностування судом у дітей. Вона дає можливість виявити неконвульсивні форми епілепсії або малі приступи. Ці прояви значно легше коригувати при ранньому початку медикаментозного лікування

Електроміографічне дослідження (ЕМГ) та визначення швидкості проведення імпульсу по нервових волокнах є корисним діагностичним тестом для того щоб відрізнити ДЦП від інших нервово - м’язових захворювань

0

13

Лікування ДЦП

Дитячий церебральний параліч це важка інвалідизуюча недуга. Проте, при ранньому початку лікування та тривалому проведенні відновного лікування рівень неповносправності дитини може бути суттєво зниженим. Зараз не існує стандартного методу лікування ДЦП. Кожен метод лікування може принести користь одній дитині, але не допомогти іншій. Батьки та медики повинні працювати разом, щоб спочатку достеменно визначити потреби дитини, наявні порушення функцій, а потім розробити індивідуальний план довготривалого лікування.

Відновне лікування дитини з церебральним паралічем повинно бути спрямоване на розвиток рухів, мови, практичних навиків, та розширення соціальних контактів пацієнта. Воно повинно проводитися з врахуванням потреб дитини, які міняються з віком. Навики двохрічної дитини, що необхідні їй для вивчення оточуючого світу, суттєво відрізняються від навиків, необхідних дитині шкільного віку та відмінні від потреб підлітка, який хоче бути незалежним.

Одним з найважливіших методів лікування ДЦП є фізична реабілітація, яка переважно починається ще в перші роки життя дитини, відразу після встановлення діагнозу.

Фізична реабілітація є лише одним з елементів програми розвитку дитини, яка також повинна також забезпечувати дитині цікаве і стимулююче оточення. Дитина з церебральним паралічем, як і всі інші діти, потребує нового досвіду та взаємодії з оточуючим світом для того, щоб вчитися. Програми сенсорної стимуляції можуть дати цей цінний досвід тим дітям , які фізично не мають можливостей до знайомства зі світом.

Для багатьох дітей, які мають затримку мовленнєвого розвитку і труднощі при спілкуванні, заняття з логопедом повинні бути спрямовані на виявлення специфічних мовних порушень та подолання їх через виконання програми вправ.

Психологічна допомога є важливим напрямком підвищення можливостей пацієнта і може доповнювати фізичну реабілітацію, так як і заняття з логопедом. Вона є важливою і для всієї родини хворого. Консультації психолога потрібні для пацієнтів різних вікових груп, але найважливішими вони є в підлітковому періоді. В цей період фізична реабілітація поєднується з професійною підготовкою, соціальними програмами та спеціальним навчанням.

Медикаментозне лікування застосовуються при лікуванні в гострому періоді ураження головного мозку новонародженої дитини, переважно в першому півріччі життя.

При формуванні церебрального паралічу медикаментозне лікування переважно призначається тим пацієнтам, у яких ДЦП супроводжується судорогами, а також іноді використовується для зниження спастики м'язів та мимовільних рухів.

Незалежно від віку пацієнта та реабілітаційних програм, які застосовуються, лікування не повинно закінчуватися тоді, коли пацієнт виходить з лікарського кабінету, чи виписується з реабілітаційного центру. Медики повинні діяти як тренери, що дають батькам та пацієнту стратегію реабілітації та навчають тим необхідним навикам, які можуть покращити діяльність пацієнта вдома, в школі та в оточуючому світі.

Для лікування ДЦП у світі створено та застосовуються багато різних методів та технологій. Про деякі з них ми будемо готувати для Вас публікації.

0

14

Фізична реабілітація

Одним з найважливіших методів лікування ДЦП є фізична реабілітація. яка переважно починається ще в перші роки життя дитини, відразу після встановлення діагнозу. При цьому застосовують комплекси вправ спрямовані на дві важливі цілі - не допустити ослаблення та атрофії м’язів внаслідок недостатнього їх використання та уникнути контрактур, при яких напружені м’язи стають малорухомими та фіксуються в патологічному положенні.

Контрактури є одним з найчастіших та найсерйозніших ускладнень церебрального паралічу. В здорової дитини, м’язи та сухожилля регулярно розтягуються під час ходи, бігання та іншої рухової активності. Це забезпечує ріст м’язів з такою ж швидкістю, як і ріст костей. У дітей з церебральними паралічами спастика перешкоджає такому розтягу м’язів, в результаті вони ростуть не достатньо швидко і відстають у довжині від костей.

Розвиток контрактур у хворих з ДЦП може приводити до погіршення навиків рівноваги та спричиняти до втрати вже набутих навиків. Програма фізичної реабілітація повинна спрямовувати зусилля на уникнення цього небажаного наслідку хвороби шляхом розтягу спастичних м’язів.

Третьою важливою метою фізичної реабілітації є сприяння моторному розвитку дитини. Відомою в світі програмою фізичної реабілітації, спрямованою на розвиток рухів, є нейророзвиткова терапія (метод Бобата), яка була розроблена доктором Карелом Бобатом та його дружиною Бертою. Ця програма базується на ідеї, що примітивні рефлекси, які не зникають, а зберігаються і посилюються у дітей з церебральними паралічами, є основною перепоною до освоєння вольового контролю за рухами. Реабілітологи, які застосовують метод Бобата стараються протидіяти цим рефлексам шляхом позиціонування дитини, тобто придання правильного положення тіла, необхідного для виконання певних рухів.

По мірі дорослішання дитини і наближення шкільного віку, акценти лікування зміщуються з раннього моторного розвитку. Тепер зусилля фізичної реабілітації спрямовуються на формування навиків щоденного життя, розвиток здатності до спілкування та підготовку дитини до життя в колективі. Фізична реабілітація хворого тепер повинна бути більше спрямованою на покращення його можливості самостійно сидіти та пересуватися за допомогою палиць, чи у возику, а також здійснювати такі точні і складні операції як письмо. Важливо також спрямувати зусилля на те, щоб навчити дитину самостійно їсти, одягатися, користуватися ванною і туалетом. Опанування цих навиків може суттєво зменшити важкі обов’язки людей, які доглядають за дитиною, а також суттєво підвищити самовпевненість та самооцінку дитини.

0

15

Медикаментозне лікування ДЦП

Медикаментозне лікування застосовуються при лікуванні в гострому періоді ураження головного мозку новонародженої дитини, переважно в першому півріччі життя.

При формуванні церебрального паралічу медикаментозне лікування переважно призначається тим пацієнтам, у яких ДЦП супроводжується судорогами, а також іноді використовується для зниження спастики м'язів та мимовільних рухів.

Для боротьби зі судомами застосовують наступні групи медикаментів:
Антиконвульсанти, які швидко припиняють судомну активність та запобігають її повторному виникненню. Існує велика кількість різних медикаментів які відрізняються за своїм механізмом дії.
Бензодіазепіни це препарати, які діють на хімічні процеси в мозку. Найпоширенішим з них є діазепам, який нерідко застосовуються в екстрених випадках для зупинки частих судом або епілетптичного статусу.
Переважно препарати підбираються пацієнтам індивідуально, в залежності від типу судом. Жоден препарат не є ефективним при всіх типах приступів. Проте, інколи пацієнтам з однаковими типами судомних приступів краще допомагають різні типи медикаментів, а багато кому необхідне застосування одночасно двох або більше препаратів.

Медикаменти також інколи застосовуються для зниження спастики м’язів, особливо після хірургічних втручань. З цією метою найчастіше застосовують наступні медикаменти: діазепам, який діє як загальний релаксант мозку і тіла; баклофен (ліорезал), який блокує сигнали (команди до скорочення) від спинного мозку до м’язів та дантролен, який впливає на процес скорочення м’язів. При пероральному введенні (прийомі у вигляді таблеток) ці медикаменти можуть знизити м’язовий тонус лише на короткий період часу. Їх значення для тривалої регуляції м’язового тонусу ніким ще не доказано. Вони можуть викликати суттєві побічні ефекти, такі як сонливість, а їх вплив на дитячу нервову систему ще не вивчений. Зараз доволі активно вивчаються переваги та слабкі сторони інших шляхів введення цих препаратів – зокрема з застосуванням баклофенових насосів – мініатюрних пристроїв, які вживлюються під шкіру пацієнта, і дають можливість дозовано вводити необхідний препарат прямо в ліквор спинного мозку.
Пацієнтам з гіперкінетичними формами ДЦП інколи назначають препарати, які допомагають знизити інтенсивність мимовільних рухів. При цьому назначають препарати допамінергічної або антихіолнергічної дії.
Допамінергічні ліки широко застосовуються в лікуванні хвороби Паркінсона, вони підвищують вміст в мозку хімічної речовини, яка називається допамін. За рахунок цього досягається зниження ригідності м’язів та патологічних рухів. Прикладом таких ліків є леводопа.
Дія антихолінергічних препаратів полягає в зниженні активності хімічної речовини, яка називається ацетилхолін. Ацетилхолін є нейротрансмітером який допомагає передавати інформацію між деякими нервовими клітинами та запускає процес скорочення м’язів.

До медикаментозного лікування також можна віднести введення ботулінового токсину А – широко відомого як Ботокс. При ін’єкційному введенні він викликає помірний параліч м’язів та зменшує їх напруження. При церебральних паралічах він застосовується для зниження спастики м’язів кінцівок і збільшення об’єму рухів та загальної рухливості. Ефект ботулінових ін’єкцій переважно триває 3-6 місяців.

Медикаментозне лікування може бути є лише доповненням і жодною мірою не може замінити фізичну реабілітацію та інші методи лікування, спрямовані на розвиток моторних функцій дитини. Медикаменти застосовуються при лікуванні в гострому періоді перинатальних гіпоксичних або травматичних уражень мозку переважно у першому півріччі життя.

0

16

Кондуктивна педагогіка

Кондуктивна педагогіка була розроблена після Другої Світової Війни угорським лікарем та педагогом Андрашем Петьо. Спочатку цей підхід використовувався тільки в інституті кондуктивної педагогіки в Будапешті, який носить ім’я автора, а з часом набув популярності і став застосовуватися в багатьох країнах світу.

Кондуктивна педагогіка базується переважно на освітній моделі втручання та об’єднує педагогічні та реабілітаційні цілі в одній програмі. Ця концепція спрямована на те, щоб допомогти дітям з руховими порушеннями набути „ортофункції”, що визначається як здатність брати участь і функціонувати в суспільстві незважаючи на свою неповносправність. Кондуктивна педагогіка базується на ідеї, що нервова система, незважаючи на своє пошкодження, все ж таки має можливості до формування нових нервових зв’язків.

На думку професора Петьо, моторні порушення розвиваються не лише за рахунок пошкодження центральної нервової системи, але переважно через недостатність координації та взаємодії між різними відділами мозку та їх функціями. Ця здатність нервової системи може бути мобілізована за допомогою відповідним чином спрямованого, активного процесу навчання.

Кондуктивна педагогіка спрямована на різні аспекти розвитку дитини та її особистості. Філософія ортофункціонування співзвучна сучасним уявленням тому що вона підтримує важливість існування різних шляхів для досягнення функціональних цілей, які залежать від здатностей дитини та умов оточуючого середовища.

В традиційних програмах кондуктивної педагогіки в Угорщині кондуктори планують та проводять програму обіймаючи роль і лікаря і медика. Вони мають чотирьохрічну університетську освіту з акцентом на спеціальну педагогіку.

При лікуванні хворих на ДЦП заняття проводяться в спеціалізованих групах чисельністю від 10 до 25 дітей, з подібною захворювання. Діти разом займаються, спостерігають та заохочують один одного до виконання вправ. Кондуктори керують групою та забезпечують мотивуюче оточення та емоційну підтримку. Цілі програми визначаються загальним рівнем розвитку групи та вміннями кожної окремої дитини.

Заняття в групах є структурованими і проводяться відповідно до розробленої програми. Програма включає в себе блоки, які складаються з комплексів вправ та педагогічних занять, які проводяться в ігровій формі. Комплекси вправ, а також завдання, які в них входять, підбираються в залежності від характеру патології у дитини, її рухових та інтелектуальних можливостей. Всі вправи комплексу базуються на фізіологічних рухах.

В комплекс входять вправи з різними предметами та спортивними знаряддями, вправи з м’ячем, на сходах, на гімнастичній лавочці, з гімнастичною палкою, а також доповнюється ходою з ускладненими завданнями та вправами біля шведської стінки. При проведенні рухових вправ використовується спеціально розроблене для цієї методики меблеве обладнання - драбинки, столи, бокси, виготовлені з дерев'яних заокруглених лакованих планок.

Під час занять широко застосовують ритм та пісні в техніці, яка називається „ритмічний намір” (rhythmical intention). Ритмічний намір - це словесні ритмічні інструкції, які подаються під час виконання серії завдань. За допомогою ритму, пісень та віршиків задається фоновий ритм рухової активності, який сприяє навчанню та мотивації дитини, а також допомагаю привернути увагу до того руху, який здійснюється в даний момент.

Ефективність участі дитини в реабілітаційному процесі залежить значною мірою від її мотивації. Як правило, діти з ДЦП пасивні в своїх діях. Метод кондуктивної педагогіки вимагає активної участі дитини в подоланні своєї неповносправності. Правильно поставлена мета дає дитині належну мотивацію до занять, підносить самооцінку. Програма занять передбачає безперервну участь дитини в різних видах діяльності, які навчають дітей думати і діяти в різних ситуаціях. Велике значення у формуванні мотивації є прагнення дитини до успіху та досягнення прогнозованого результату. Тому, навіть дуже незначний успіх отримує позитивну підтримку та заохочення в кондукторів.

Ця інформація підготовлена на основі матеріалів з веб сторінок Міжнародного Інституту Петьо peto.hu та Американської академії ДЦП та розвиткової медицини aacdpm.org

0

17

http://dzop.ho ua/index.html - я попросила мужа сделать сайтик про реабилитацийный центр Милютенка 10а (Киев)
по государственным кризисным причинам этот сайт не заботает, а работать будет http://miyport.narod.ru/dzop ndex.html с 26.10.

0

18

давно не заходила на форум, а теперь зашла в такую не приятную тему. Нам поставили ДЦП не так давно, я до сих пор не могу поверить.
пустота....
в данный момент находимся во Львове на лечении.

0

19

Олеся написал(а):

Нам поставили ДЦП не так давно, я до сих пор не могу поверить.

не паникуй,не дипрессуй.Я в жизни знаю многих мамочек,деткам которых ставили ДЦП,но сейчас это абсолютно здоровые детки!!!Это все реально,таких деток лечат,да и диагноз надо подтверждать,а ты уже в пустоте!тебе нельзя руки опускать!!!Наберись терпения,хладнокровия и трезвости ума.И четко иди к цели.А раскиснешь-будет плохо и тебе и ребеночку

0

20

Олеся написала

теперь зашла в такую не приятную тему

Это тема насущная сейчас для вас с малышом. Я тебя понимвю, и даже тогда, когда опускаются руки,- они опускаются, чтоб подняться и помогать сыночку идти дальше, выше, смелее! Ваш диагноз, это не очнеь приятно, но это не конец, ведь твой малыш с тобой, и ты можешь видеть его улыбку, а самое главное ты можешь помогать ему! Просто тебе придётся стать сильнее, мудрее и внимательнее. А когда люди что-то делают, всегда получается результат. Не считай себя несчастней всех, общайся со всеми, и не плачь перед дикошарыми мамочками из поликлинники, про которую ты раньше писала! Её жизнь побольше твоего наказала, ведь оно невоспитанная, а это в таком возрасте даже медики не лечат! Я очень хорошо понимаю, ведь мои дети- инвалиды, и я сама тоже. Я много видела всего и нашла для меня приемлимые спомобы общения, мысли,и т.д., чтобы продолжать жить и получать от жизни по возможности больше удовлетворения! Ты, если хочешь, пищи мне в личку, или в тему. Наш форум молодой, возможно будут ещё мамы с похожими ситуациями, требующие поддержки. http://upwards.userforum.ru/uploads/0006/47/80/750-1.gif  http://www.yoursmileys.ru/tsmile/mama/t6211.gif

Отредактировано НАДиСа (2010-12-25 01:14:59)

+1


Вы здесь » Малыш » Особые детки могут.... » Детский церебральный паралич


Рейтинг форумов | Создать форум бесплатно © 2007–2019 «QuadroSystems» LLC